В.Стус. Він наступав мені на п'яти

Он шёл за мною по пятам – человек с голым черепом,
к которому кое-где прилипли заплесневелые волосики, с
пустыми глазницами, и голыми челюстями, показывающими
огромные зубы с еле удерживающимися корнями, белел его
курносый нос, и только щёчные кости, отполированные кладбищен-
ским тонким песком, добавляли ему выражения должной
элегантности.
Я шёл в одиночестве – думал спуститься вниз
Львовской улицей, обогнуть ресторан «Верховина» и,
перейдя плотину, отыскать в лесу безлюдный уголок, а
он наступал мне на пятки и, усмехаясь, шептал: куда
это ты идёшь, куда? Почему и за чем?
– Ищу одиночества, – произносил я про себя, но
этого было достаточно, чтобы спровоцировать его на новые вопросы.
– Думаешь, что спрятался от мира, прошедши пять
минут вытоптанной дорогой? Оставайся уж дома, натяни
одеяло на голову и, живой, думай про воскресение из
мёртвых.
Я шёл в одиночестве, а он мне наступал на пятки, и
мне хотелось подумать – и я боялся думать, чтобы он
не отвечал мне. Почему он не хочет идти рядом, а только
позади, а только поза…

-196-


Оригинал

Він наступав мені на п'яти — чоловік з голим черепом,
до якого де-не-де поприлипало цвіле волоссячко, з
порожніми очницями і голими щелепами, що показували
величезні зуби з ледь утримуваним корінням, білів його
кирпатий ніс, і тільки щічні кості, відполіровані цвинтар-
ним злегким піском, додавали йому виразу належної
елегантності.
Я вийшов у самоту — думав спуститися вниз
Львівською вулицею, обігнути ресторан "Верховина" і,
перейшовши греблю, віднайти в лісі безлюдний куток, а
він наступав мені на п'яти і, усміхаючись, шепотів: куди
це ти йдеш, куди? Чого і за чим?
— Шукаю самотності, — проказував я про себе, але
цього було досить, щоб спровокувати його на нові питання.
— Думаєш, що заховався од світу, пройшовши п'ять
хвилин витоптаною дорогою? Лишайся вже вдома, напни
ковдру на голову і, живий, думай про воскресіння з
мертвих.
Я вийшов у самоту, а він мені наступав на п'яти, і
мені хотілося подумати — і я боявся подумати, щоб він
не відповідав мені. Чого він не хоче йти поруч, а тільки
позаду, а тільки поза...

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2010

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 83003 от 11.10.2010

0 | 2 | 2491 | 18.12.2024. 17:00:48

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []