Означь себя волной спадающей,
коль сердце достигает горла,
когда вода, упав, усталая
закручивает виражи.
И эта бездна предконечная,
низины с высью единение,
двуглавый умысел рождения,
и однокрылая тоска –
всё до тебя ещё назначено.
Дорога рвенья укорочена.
И не зайти за дали дальние.
И за предел свой не зайти.

-193-



Оригинал

Значи себе спадною хвилею,
як серце досягає горла,
коли вода, стомившись падати,
закручується в віражі.
Ця прірва прикінця, уламок цей
злютованої висі й падолу,
оцей двогорбий замір родива,
ця туга на однім крилі —
усе назначено до тебе ще.
Дорога рвіння прикорочена.
І не зайти за дальні далечі.
І за крайсебе не зайти.