В.Стус. Я прокинувся

Я проснулся.
Пятиэтажный дом,
который заслоняет от нашего окна
утреннее солнце,
весь в октябрьском темноватом тумане.
Что то будет сегодня?
Ведь день же новый?
И ты – новый?
Ты еще – вчерашний,
но уже – и сегодняшний.
Может, напишу наилучшее стихотворение?
Может, сделаю хороший перевод
монолога великого грешника
жизни Галилея.
Может, проходя улицей,
увижу какого-нибудь щупленького мальчонку,
который радостно усмехнется мне.
И я отвечу ему тем же.
Впереди – целый день.
Целый день – впереди.
А ты – пока – еще вчерашний.
но уже – и сегодняшний.
Иногда, ложась спать, я думаю, что
не успел сделать какой-нибудь мелочи,
не сходил к парикмахеру,
не внес за квартиру деньги,
или не залатал рубашку,
что разлезлась под мышкой,
и каждый раз напоминаю себе,
и каждый – забываю.
Впереди – целый день.
И тебе это – как добрая находка.
Мог же тебя задавить автомобиль,
мог насморк напасть,
или разболелась бы голова,
или зачастило сердце
после очередной цигарки.
А ты – здоровый.
Над тобой – водосточная труба,
потом крыша, а над ней – небеса.
Хлопоты, воспоминания, надежды.
Под тобою –
твои незнакомые товарищи
кибернетики, математики,
биологи, химики и языковеды.
Под тобою – день вчерашний –
вплоть до первого этажа,
аж до подвала.
А все-таки мы – посередине.
Сюда – завтра.
Туда – вчера.
Ты посередине.
И сладко потягиваясь,
радуешься:
ведь ты живешь.
----------------------------------------------
Переводчик выражает свое полное восхищение
адону Даниэлю Когану (Deutschland), инженеру-
химику, http://www.poezia.ru/user.php?uname=Daniel Kogan.
за его блестящую догадку о том, что этот перевод
выполнен с помощью компьютерной программы!
См. в комментариях, ниже.


Оригинал

Я прокинувся.
П'ятиповерховий будинок,
що закриває від нашого вікна
ранкове сонце,
увесь в жовтневому темнуватому тумані.
Що то буде сьогодні?
Адже день новий?
І ти — новий?
Ти ще — вчорашній,
а вже — й сьогоднішній.
Може, напишу найкращого вірша?
Може, зроблю гарний переклад
монологу великого грішника з
життя Галілея.
Може, проходячи вулицею,
побачу таке-собі миршаве дитинча,
що радісно посміхнеться до мене.
І я відповім йому так само.
Попереду — цілий день.
Цілий день — попереду.
А ти — поки — іще вчорашній.
А вже — й сьогоднішній.
Часом, лягаючи спати, я думаю, що
не встиг зробити якоїсь дрібниці,
не сходив до перукаря,
не вніс за квартиру гроші,
або не залатав сорочки,
що розлізлася під пахвою,
і кожного разу нагадую собі,
і кожного — забуваю.
Попереду — цілий день.
А тобі то — як добра знахідка.
Міг же тебе задушити автомобіль,
могла нежить напасти,
чи розболілася б голова,
чи задеренчало серце
після чергової цигарки.
А ти — здоровий.
Над тобою — водогінна труба,
потім дах, а над ним — неба.
Клопоти, спогади, сподівання.
Під тобою —
твої незнайомі товариші
кібернетики, математики,
біологи, хіміки й мовознавці.
Під тобою — вчорашній день —
геть аж до першого поверху,
аж до підмурку.
А все-таки ми — посередині.
Сюди — завтра.
Туди — учора.
Ти посередині.
І солодко потягаючись,
радієш:
бо ти живеш.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2009

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 72569 от 11.09.2009

0 | 4 | 3649 | 18.12.2024. 16:47:21

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []