В.Стус. Сьогодні — неділя

Сегодня – воскресенье,
и раз в неделю
можно признаться себе,
что надоели диссертационные разделы,
так же надоели и хорошие книги,
надоел расфасованный на одесской фабрике
цейлонский чай.

Раз в неделю
можно быть искренним
и произнести:
ежедневные хлопоты –
сидят у тебя в печенках.

Раз в неделю
приятно пойти в лес,
где на круглых полянах белеет снег.

Раз в неделю
хорошо бывать в кругу старого лесника,
который, изучая абрикосы,
знает Персию, Малую Азию
и старую, как мир грушанку.

(Раз в неделю
приятно побыть рядом
с почти незнакомой девушкой,
которую ты любишь по-особому:
чем дальше от нее,
тем больше любишь,
когда ты и не думаешь
про физическую близость,
но страшишься,
что она узнает про такую любовь
и рассердится).

Хорошо, блуждая с доброй кампанией,
пить березовый сок,
любоваться кроваво-красной
жалобной свидиной
и потихоньку раздумывать
про схожесть свидины и любви.
Хорошо постигать течение времени,
которое остается как бы сбоку от нас
(– тебе – сколько?
– а тебе не все равно?
раз без воспоминаний, то и без лет).
Матриархальная грушанка,
зеленея у корней деревьев,
волнует думы,
распростершиеся на десятки тысяч лет:
одна – далеко позади,
а другая – только-только рождает тебя,
так что между грушанкой
и этой проглянувшей мыслью
ты существуешь, будто в коробке,
которая не сдавливает тебя,
а деликатно удлиняется на тебе…
Кроме того:
как распелись воробьи!
Как тонкоголосят горихвостки!



Оригинал

Сьогодні — неділя,
і раз на тиждень
можна признатись собі,
що набридли дисертаційні розділи,
набридли однаково добрі книги,
набрид розфасований на одеській фабриці
цейлонський чай.

Раз на тиждень
можна бути одвертим
і промовити:
цілоденні клопоти
сидять тобі в печінках.

Раз на тиждень
приємно піти до лісу,
де на круглих галявах біліє сніг.

Раз на тиждень
хорошо бутись в колі старого лісівника,
що, вивчаючи жерделі,
знає Персію, Малу Азію
і старезну, як світ, грушанку.

(Раз на тиждень
приємно побути поруч
майже незнаної дівчини,
яку ти любиш по-особливому:
чим далі від неї,
тим більше любиш,
коли ти й не думаєш
про фізичну із нею близькість,
але потерпаєш,
що вона дізнається про таку любов
і розсердиться).

Хороше, блукаючи добрим гуртом,
березовий пити сік,
милуватись криваво-червоною
жальною свидиною
і злегка роздумувати
про схожість свидини і кохання.
Хороше розуміти плин часу,
який ніби полишається обік нас
(— тобі — скільки?
— а тобі хіба не байдуже?
раз без спогадів, то й без літ).
Матріархальна грушанка,
зеленіючи прикорінням дерев,
брижить думи,
розпросторені на десятки тисяч літ:
одна — далеко позаду,
а друга — щойно народжує тебе,
так що між грушанкою
і цією проглядуваною думкою
ти існуєш, ніби в коробці,
яка не затискає тебе,
а ґречно подовжується на тебе...
Крім того:
як виспівують горобці!
Як тонкоголосять горихвістки!

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2009

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 71935 от 18.08.2009

0 | 1 | 2081 | 18.12.2024. 16:54:56

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []