В.Стус. Від радості – у степ

Как радостно – сбежать.
В степь. От долгов дать хода!
В долину, там, где мать –
та самая, Природа.
Ни партии тебе,
ни диктатуры дурней,
иди в свой вечер смурый,
там и залижешь кровь.
Лес встретит соловьём.
Плеск в камышах утиный.
Там – свист перепелиный.
И день густой, как бром.
Беспечно в бадминтон
два мальчика играют.
С утра не умолкает
лягушечий трезвон.
Ты молод, ты здоров…
Весёлый и счастливый,
ты впитываешь силы
меж молодых дубов.



Оригинал

Від радості – у степ,
від зобов’язань – хода.
В долину – де цвіте
заспівана природа.
Ні партії тобі,
ні диктатури дурнів,
іди – у вечір журний
зализувати кров.
Ласкаве підпадьом.
Рулади солов’їні.
Шелепання качине
і день, густий, як бром.
Два хлопчаки якісь
у бадмінтона грають.
Від рання і до рання
лиш кумкання жабів:
і вже – помолодів,
і вже – розвеселілий,
ти чуєшся на силі
між молодих дубів.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2009

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 70257 от 04.06.2009

0 | 2 | 2375 | 18.12.2024. 17:15:05

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []