Дмитро Креминь. Час охоты на дикого вепря

Час охоты на дикого вепря –
Когда десять районных мужчин
Оставляют в заснеженных дебрях
Ровно десять лощеных машин
И в репьях на дубленках и гетрах –
Прут к вершине, держа карабин.

Всходит утро, легко и азартно…
Чем ты, веприк, разжился на завтрак?
Как сиротками бросишь детей?..
Но смешна для людей из района
Круговая твоя оборона –
Не отступят, им нужен трофей!

Ведь и власть, что зовется народной,
Как и антинародная власть,
Не умеет остаться голодной,
Власти надо накушаться всласть.
Если властна над миром она –
Ей подай на обед кабана!

Так что, вепрь, выходи из засады,
Ты скрутил уже фигу с досады,
То бишь – дулю, дикарским хвостом.
Только это для митингов – дуля,
А хлестнет из винчестера пуля -
вмиг огреет свинцовым хлыстом!

Глупый зверь не придумал обычай -
Чтоб охотники стали добычей.
Десять роз, алых роз на снегу…
На Ай-Петри, в Карпатах и в Пуще
Вепрь сигает от пули все пуще,
А куда убежишь? Ни гу-гу…
Обрывается след на снегу.

Час охоты на дикого тура!
О, хохляцкая наша натура –
Десять дырок в дурной голове…
От Говерлы до Рацинской дачи –
Хлещет кровушка - даром, без сдачи –
По снегам и пожухлой траве.
Кровь и порох. Финал. Сэ ля ви.
Только ель – будто Спас-на-Крови.

Вепрь лежит – неподъемный, зараза!
Я трофей дотащу до УАЗа.
Я палить по мишеням – мастак.
Лижут снег и борзой, и овчарка,
Будет к вечеру шкварка и чарка:
Мы посмотрим, кто глянет не так.
Победили – стрелок и собака.

Что ж ты, с профилем дикого хряка,
Покидаешь трибуны под вой?
Был охотник – в удаче и силе,
и в Мариинском рог подносили,
а теперь и тебя подкосили,
и без пули ты - еле живой.
Ах, какой ты боялся напасти?

Людям вес завоеванной власти -
КозырнЕе залапанной масти,
Сам винись, если ходишь с трефей!..
И тебя сдуло ветром с вершины,
И дохнули бензином машины,
И в багажнике всхлипнул трофей.
...............................................
Возвращайся, любезный, к народу:
Ну-ка, к частнику сунься в природу,
Или Банковой выставь свой счет…
Каждый сам – и борзая, и заяц,
А природа, людишкам на зависть,
Три столетья еще проживет.

Час охоты труба прохрипела…
На сафари ты будешь один,
А природа забыть не успела
Губернаторский твой лимузин.

Дмитро Кремінь
ПОЛЮВАННЯ НА ДИКОГО ВЕПРА

Полювання на дикого вепра —
Коли десять районних мужчин
Залишають, а сніг у півметра,
Рівно десять блискучих машин.
І в дублянках, у валянках, гетрах
Із рушницями пруть до вершин.
Над горою займається ранок...

Що ти, веприку, їв на сніданок?
Як сирітками лишиш дітей?
Ти зайняв кругову оборону,
Але люди які! Із району!
Їм до смерті потрібен трофей!

І тоді, коли влада народна,
Або антинародна вона,
Влада бути не може голодна,
Бо яка тоді влада вона?
Їй подай на обід кабана!

Дикий вепр, ти виходь із нічлігу!
Ти мисливцям скрутив уже фігу,
Себто пулю, дикунським хвостом...
Але це задля мітингу — дуля.
А летить із вінчестера куля
І по лобу тебе — батогом!

Ви мисливця вполюєте, вепрі?
Рівно десять троянд на снігу...
У Карпатах або на Ай-Петрі
Ти тікаєш до кулі у нетрі.
А куди ти втечеш? Ні гу-гу...
Обривається слід на снігу.

Полювання на дикого тура!
Це така українська натура —
Десять куль у дурній голові...
Це Говерла чи Рацинська дача,
Зафонтанила крівця гаряча, —
І смерека — мов Спас-на- Крові.

Ще рушниця із цівкою диму...
Я трофей до машини нестиму,
У стрільбі по мішенях — мастак.
Лижуть сніг — і гончак, і вівчарка.
Буде шкварка під вечір, і чарка:
Хто тепер мені скаже не так?
Переможці — стрілець і собака...

Що ж ти, з профілем дикого хряка,
Тихо сходиш з трибуни під свист?
Був мисливцем — долав перевали
І в Маріїнськім теж наливали,
А тепер і тебе зацькували
І без кулі убили на піст.

Ах, якої боявся ти зради?
Люди хочуть трофейної влади,
На фіг їм — Одіссей і Орфей...
Здуло вітром тебе із вершини,
І війнули бензином машини,
І в багажнику схлипнув трофей.

Полювання на дикого вепра.
Полювання Ахілла на Гектора.
Треба вбити вдову із дітьми,
Щоб до нас повернулася Троя...
І підсмажать тебе, як героя,
Українці, троянці, це — ми!

Повертайся і ти до народу:
Спробуй, сунься в приватну природу!
Чи на Банкову, до верховіть...
Кожен з нас — і мисливець, і жертва,
Та природа, жива або мертва,
Три століття іще простоїть.

Полювання на дикого тигра...
На сафарі ти будеш один.
А природа забути не встигла
Губернаторський твій лімузин...

Владимир Пучков, поэтический перевод, 2009

Сертификат Поэзия.ру: серия 867 № 67729 от 03.02.2009

0 | 2 | 3708 | 22.12.2024. 04:28:24

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []