В.Стус. Ця чорнота попереду

Та чернота, что впереди, давно
утратила пугающие чары,
лишилась сил бесовских. И теперь
способен я сказать – одолеваю смерть.
Великий свет мне сызнова открылся.
В него идешь, как в штольню преисподней,
где полыхает пламя жарких недр.
Смотри-ка: выгорает свет пластами.
И впереди – весь в звёздах чёрный мрак.
О, столько солнц забытых окружило
тот давний свет, и столько рядом их
что нужно дар иметь, чтоб не сгореть.
Есть на земле умерших суходол,
где бьёт вода живая. И за нею
летит из Украины вороньё;
не возвращается оно обратно.
Та чернота, что впереди – мой путь
от смерти в жизнь. Безудержная сила
влечёт меня. Посторонись, не тщись
понять, а будь свидетелем пытливым.
Ты все вбери в себя и все замкни,
опоясавши обручем железным
отчаянье безбрежное. Не хватит
той черноты на всю грудную клетку.




Оригинал

Ця чорнота попереду давно
відстрашливі свої згубила чари,
відьомську силу втратила. Тепер
я годен мовити, що поборяю смерть.
Великий світ мені постав знова.
Ти в нього йдеш, як у пекельну штольню,
де жевріє вогонь камінних надр.
Дивись-но: вигоряє світ шарами.
Ця чорнота попереду – в зірках.
О стільки їх, забутих сонць, довкола
старого сяйва, стільки надовкруг,
що треба мати хист, щоб не згоріти.
В країні мертвих є той суходіл,
з якого б’є жива вода. По неї
летить із України вороння,
але не повертається додому.
Ця чорнота попереду – мій шлях
від смерті до життя. Нестримна сила
провадить мною. Збоку стань. І не
натужся. Свідком будь. Питливим свідком.
Усе вбери у себе, все замкни,
обперезавши обручем залізним
свій безберегій розпач. Чорнота –
не збракне нам на всю грудну клітину.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2009

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 67258 от 14.01.2009

0 | 1 | 2677 | 18.12.2024. 17:04:26

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []