В.Стус. Пожухле листя опадає з віт

Сухие листья падают с ветвей,
и плачет голый ствол охриплой кроной.
Вот так уходит жизнь. Без обороны,
отчаянно и просто. Без затей
миф древних чар лишился. Наросла,
стеной упала темень – как туманы
противоборств напрасных, и обманных
твоих бескрылых взлетов – без числа.
Исчезли чары и развеян чад:
уже от Мономахова порога
нам, пасынкам, начертана дорога.
С неё не возвращаются назад.



Оригинал


Пожухле листя опадає з віт,
голосить голий стовбур схриплокронний.
Це — похорон життя. Безоборонний
і безоглядний розпач. Древній міт,
що стратив чари. Пітьма наросла
напростопадним муром — мов тумани
даремних змбгань, поривів, омани
твоїх безкрилих злетів — без числа.
Розвіявся далекий чар і чад:
і, вже на Мономаховому возі,
літорослі, рушаєм по дорозі,
з котрої не вертаються назад.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2008

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 63237 от 20.07.2008

0 | 2 | 3074 | 18.12.2024. 17:02:14

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []