В.Стус. О, скільки слів, неначе поторочі

О, сколько слов, как привидений ночи!
И все в меня, как будто пули, бьют,
и все ж мою они минуют суть,
а только строчат.
И я бреду под залпы слов фальшивых.
Идет война. Здесь на передовой
твои бойцы–слова вступают в бой.
Но не унять воспоминаний лживых…
Не обманись, уверовав добру,
не уходи в прошедшие страданья.
К усталости ведут воспоминанья,
лишь утомлюсь – сейчас же я умру,
и спрячусь в изукрашенные ночи,
где жалости и радостей не ждут,
и не живут, а смерть свою жуют.
О, как слова невыносимо строчат!





Оригинал


О, скільки слів, неначе поторочі!
І всі повз мене, ніби кулі, б’ють
і всі живу мою минають суть,
а тільки строчать.
І я бреду — крізь ці слова облудні,
бо йде тут бій, бо тут — передова,
де всі твої бійці — одні слова.
Та сіють зраду спогади марудні…
Не ошукайся ж, вірячи добру
і не згубись у мук своїх огромі.
Спогадуючи, піддаєшся втомі,
хоч тільки-но стомлюся — і помру
і в помережані сховаюсь ночі,
де ні жалю, ні радощів не ймуть,
де не живуть, а смерть свою жують.
О, скільки слів, неначе поторочі!

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2008

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 60537 от 02.04.2008

0 | 2 | 3294 | 19.04.2024. 12:40:11

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []