Василь Стус, Два стихотворения: "Мертвий сон галактик як не здушить нас..." и " На колимськім морозі калина" (на русский)

***
Мёртвый сон галактик чуть не задушил,
Спать и спать, не время, рядом – ни души.
Ночь кромешно бродит в той глухой степи.
Кто там мир протопал – что ж, теперь терпи.
Может, это призрак, может быть, ведьмак,
Разве божью кару насылают так?
Рваной раной лопнул под ногами дол,
То ковыль, как пьяный, из-под ног ушёл.
Пропасти, овраги, скифских баб ряды,
Кто же до галактик проложил следы?
Ну, а вдруг последний из людей живых
Бросил край страданий, в небо... – и затих.
В этой круговерти, в царстве сатаны,
Жизни нет и смерти, только сны да сны.
Мёртвый сон галактик чуть не задушил,
Спать и спать, не время, рядом – ни души.

***
На колымском морозе калину
только рыжей слезою приму.
Сколько глазу – собором единым,
солнцем залитым, как в Украине,
цвет калиновый рушит тюрьму.
А вокруг всё безмолвно, безлюдно,
только солнце, простор и снега.
Сердцу вовсе катиться не трудно
в темь берложью, к чертям на рога.
Ой, как лиственницы кричали,
как олень начертался во мгле,
и сошлись и концы, и начала
на вот этой чужацкой земле.


Оригиналы

***
Мертвий сон галактик як не здушить нас,
Спати, спати, спати, бо минувся час.
Ніч блукає глупа у глухім степу.
Хто там світ протупав - тупу-тупу-ту.
Чи якась почвара, чи якийсь відьмак,
Чи господню кару насилають так?
Ніби дерта рана репається діл,
Та, од жаху п’яний, стелеться ковил.
Вирви та байраки, скитських баб ряди.
Хто ж то до галактик, був проклав сліди?
Що, як це останній із живих людей,
Кинув край страждання і до неба йде.
В цій-бо коловерті, в царстві сатани,
Ні життя , ні смерті, лиш блаженні сни.
Мертвий сон галактик як не здушить нас,
Спати, спати, спати, бо минувся час.


***

На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.
Безгоміння, безлюддя довкола,
тільки сонце і простір, і сніг.
І котилося куль-покотьолом
моє серце в ведмежий барліг.
І зголілі модрини кричали,
тонко олень писався в імлі,
і зійшлися кінці і начала
на оцій чужинецькій землі.

Виктория Шпак, поэтический перевод, 2008

Сертификат Поэзия.ру: серия 1025 № 60451 от 30.03.2008

0 | 2 | 8596 | 21.11.2024. 17:15:17

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []