В.Стус. Захмелів землею дуб

Захмелел землёю дуб,
Захмелел коньячным духом,
ствол – весь чёрный от натуги,
в листьях – золото от дум.

Сивый запорожец-дуб
к лесу с краю прислонился.
Ветер словно чёрт носился,
крону рвал и в дупла дул.

Дуб, как колокол вдогон
тяжко бил, швырял листочки
только мало дня и ночи,
чтобы отзвонился он.

И столетий, словно дней,
прошуметь должно немало,
чтобы прочь пооблетала
вся листва с его ветвей.

Много долгих лет, веков
доброты, и чёрной злости
он стоит, простоволосый,
на ветрах со всех боков.

Ветер дует – он стоит,
Мудро погружённый в веру.
И под куполом безмерным
В звёздном пламени горит.

Будто до прихода дня
солнце всадника пускает.
Золотой венец сияет.
Только – всадник – без коня.

Конь лазурный! Прилетай.
Только скоро! Прилетай.
Ветром бурным! Прилетай.
Быстро, споро.
-277-




Оригинал

Захмелів землею дуб,
Захмелів коньячним духом,
Почорнівши од натуги,
Золотавіє од дум.

Запорожець — нелинь-дуб
Край борів отаборився.
Дідьком гнаний, вітер нісся,
Шарпав крону, в дупла дув.

Дуб, важкий, неначе дзвін,
Облітає у дзвіночках.
Тільки мало дня і ночі,
Щоби видзвонився він.

Мало років і століть,
Мало зим і хуги мало,
Аби геть пооблітало
Листя із козацьких віть.

Мало років і століть,
І зичливості, і злості.
Він стоїть, простоволосий!
Вітер дме, а він стоїть.

Вітер дме, а він стоїть.
І пірнувши, наче в віру,
В небі горнім, в небі зірнім,
Як вогонь палахкотить.

Наче сонце ще до дня
Свого вершника пускає.
Золота корона сяє.
Тільки — вершник — без коня.

Синій коню! Долинай.
Тільки скоро! Долинай.
Бачиш — поруб? Долинай.
На сю пору.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2013

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 99926 от 04.07.2013

0 | 2 | 1774 | 18.12.2024. 17:14:53

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []