Лишь время нам являет честность:
течёт спокойно, как Днипро.
Так зло ли это, иль добро –
загадочная неизвестность
что заставляет нас спешить?
А умереть тебе иль жить –
так одинаково, ей-богу.
И всё равно: ты, или не,
а умирать – на стороне,
вдали от отчего порога.
-275-



Оригинал

Один лиш час і має совість:
тече й тече, немов Дніпро.
Не знаю, зло це чи добро —
та загадкова невідомість
вже й закінчитися спішить.
І те — померти ачи жить —
однаковісінько, їй-богу ж
однаково. Чи ти чи ні,
а помремо на чужині,
шукавши отчого порогу.