В.Стус. Тут сни долають товщу забуття

Тут сны, пройдя сквозь толщу забытья,
лютуют в памяти моей, как змеи,
и на подмостках прошлого житья –
глумятся, корчатся, как лицедеи
вертепных интермедий. Тут живой
изверился, во мраке пребывая,
пропахнув смертью. Крышкой гробовой
тот мрак грозит нам, миг подстерегая,
когда в торопком сне в нежданный час
проклятье, как клинок, пронижет нас,
дух поразивши и телá разрушив.
Но должен всё ж мой смертный враг спешить –
моею кровью лезвие омыть,
чтоб стал и я – как хочет он – бездушным.

-282-




Оригинал

Тут сни долають товщу забуття
і згадкою лютуються, як змії,
тут, на кону минулого життя,
блазнюють, корчаться, як лицедії
вертепних інтермедій. Тут живе
ховається у смерк і так існує
пропахле смертю. Віко гробове
з нас ані спустить ока. Все вартує,
щоб не згубити. А в хапливий сон
увійде гострий, наче ніж, прокльон
і провертається в душі розверстій.
Бо він — найбільший ворог мій — спішить
моєю кров’ю лезо окропить,
щоб став і ти такий, як треба, — черствий.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2013

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 99599 от 12.06.2013

0 | 1 | 1525 | 30.11.2024. 02:40:24

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []