В.Стус. Ще кілька літ – і увірветься в’язь

Порвётся скоро связь, всё ближе час.
Забытый мир лишь в грёзах среди ночи
к нам возвращаться будет. Все ж пророчьи
знаменья вдруг восстанут против нас.
В баркасе красном, что из мглы приплыл
тяжёлой безголосою бедою –
не сомневайся, уходи водою,
покуда холод душу надубил.
Клювастый серый феникс на челне –
вот Он, кому ты будешь класть поклоны,
чтоб милосердно приняли затоны
тебя как гостя на холодном дне.
Блажен, кому назад не повернуть,
кто со студёною волной повенчан.
К реке небытия привёл твой путь –
пей из неё, в смерть погрузивши плечи.
А то, что только в снах сумел найти –
проступит зыбью на плите могильной.
Ты вольный наконец, ты и бессильный,
как сирота, – в своём всебытии.

-262-



Оригинал

Ще кілька літ – і увірветься в’язь.
Забутий світ увійде в сни диточі,
і всі назнаменовання пророчі
захочуть окошитися на нас.
Червона барка випливе з імли
тяжкою безголосою бідою.
Не дляйся, враз пускайся за водою,
допоки в душу зашпори зайшли.
Дзьобатий сірий фенікс у човні –
це Той, кому ти кластимеш поклони,
аби похмурі прийняли затони
тебе як гостя на довічні дні.
Блажен, кому немає вороття,
кого вже хвиля пойняла студена.
Пади і пий із річки небуття,
у смерть свої розкидавши рамена.
А все тоте, що виснив у житті –
як рить, проб’ється на плиті могильній.
Бо ти єси тепер довіку вільний –
як сирота – в своєму всебутті.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2012

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 96029 от 12.11.2012

0 | 1 | 2160 | 20.04.2024. 13:41:50

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []