В.Стус. Осліпле листя відчувало яр

Дымов осенних ощутив угар,
слепые листья ринулись к потоку,
в яр – напролом и стёжками, до срока
слетев с деревьев, – загасить пожар.
Гудел огонь священный на ветру,
кромсая ветки жертвенных деревьев.
Собрав охапку летних радуг-перьев,
просторил ветер белую хоругвь.
Лип одиноких жёлтые доспехи
последним даром плыли по реке.
Рыдала об утраченном венке
девчонка, заработав на орехи.
Ещё на вербах шум листвы, но осень
уж прячет гусеницу в лист последний,
коричневый, как мёд застывший летний –
и жди-дождись грядущих медоносов…
Так по стерне – идут за данью скудной,
так полотно белёное – в сувой.
Так мать созреет в роженице юной,
и счастье, и позор познавши свой.
Склонился тополь к зеркалу воды,
последний шум – пожар листвы бушует,
а осень день, как повечерье, чует.

И вьётся лист в предчувствии беды.


-250-



Оригинал. (Послушайте живой голос Стуса)

Осліпле листя відчувало яр
і палене збігало до потоку,
брело стежками, навпрошки і покотом
донизу, в воду — загасить пожар.
У лісі рівний голубий вогонь
гудів і струнчив жертвенні дерева.
Зібравши літніх райдуг оберемок,
просторив вітер білу хоругов.
Осамотілі липи в вітрі хрипли,
сухе проміння пахло сірником,
і плакала за втраченим вінком
юначка, заробивши на горіхи.
І верби в шумі втоплені. Аж ось
паде як мед настояно-загуслий
останній лист. Зажолобіє з гусінню —
і жди-пожди прийдешніх медоносів.
Так по стерні збирають пізній даток,
так вибілене полотно — в сувій,
так юна породілля стане матір'ю
в своєму щасті і в ганьбі своїй.
Схилились осокори до води,
на шум єдиний в лісі. Яр вирує,
а осінь день, як повечір'я, чує.

Кружляє лист в передчутті біди.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2012

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 92714 от 10.04.2012

0 | 4 | 2830 | 18.12.2024. 17:23:53

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []