В.Стус. Тисячолітньому Києву закортіло омолодитися

Тысячелетнему Киеву
вдруг очень захотелось омолодиться.
Неожиданно Киев ощутил гостиницы,
электрички, троллейбусы, поезда,
мост Патона
и нескладные дома Крещатика.
Шершавый асфальт
Киев лизнул
своим языком языческим –
и склоны Зелёного театра
начали прорастать куницами,
векшами, буй-турами,
загоготала, разгоняя Днепровские волны
идолова Ярилина голова.

Киев астматически закашлялся.
В пролётах метро
электропоезда задребезжали испуганно,
ведь множество слоёв грунта,
белого от людских костей,
конских черепов,
седого пепла ритуальных крад*,
вздыбились, как шерсть
на шее разъярённого быка.

Киев напружился и затих:
где уж ему к чертовой матери
поднять это скопище
новостроек, проспектов, магистралей
и сановные утробы
неразродившихся земляков своих?

А побила б тебя сила божья,
выругался языческий Киев.

Но увидал стайку пионеров
и, пристыжённый, склонил голову.
Запрятался – и молчок.
------------------------------------------
*Крады – жертвенные костры.
«И аще кто умряше, творяху трызну надъ нимь,
и посемъ творяху кладу велику, и възложать
на кладу мертвѣца и съжигаху…»
("Повесть временных лет").

-236-



Оригинал

Тисячолітньому Києву
закортіло омолодитися.
Раптом Київ відчув готелі,
електрички, тролейбуси, поїзди,
міст Патона
і незграбні будинки Хрещатика.
Шершавий асфальт
Київ лизнув
своїм язиком язичницьким —
і схили Зеленого театру
почали проростати куницями,
віверицями, буй-турами,
зареготала, розганяючи Дніпрові хвилі,
поганська Ярилова голова.

Київ астматичне закашлявся.
Протягами метро
електропоїзди задеренчали злякано,
бо кільканадцять шарів ґрунту,
білого од людських кісток,
кінських черепів,
сивого попелу ритуальних крад,
набрижилися, як шерсть
на шиї розгніваного бика.

Київ натужився і затих:
де його в бісовій мамі
підняти оце збіговисько
новобудов, проспектів, магістралей
і високі черева
нерозроджених земляків своїх?

А побила б тебе сила божа,
вилаявся язичницький Київ.

Але побачив зграйку піонерів
і, присоромлений, нахилив голову.
Сховався — і нічичирк.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2011

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 89120 от 06.09.2011

0 | 2 | 2356 | 18.12.2024. 17:21:17

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []