Дмитрий Кедрин. Песня про пана. Перевод с русского.

ПІСНЯ ПРО ПАНА

Мати кропивою настібала:
«Ти рости, як я тобі казала,
Солоденькою та невисокою,
Щоб у тебе закохався, як в осоку,
Пан, ставний такий та чорновусий,
Дарував би кольорові буси,
Кільця золоті та ще й білила.
Будеш, донечко, тоді щаслива».

Донечка, як мати повеліла,
Королевою росла, як мати хтіла,
Лебіддю білявою, осокою,
Закохався в неї пан високий,
Чорновусий, соколині очі,
Прибігав до неї серед ночі,
Дарував найкращі діаманти…
Кинув – не допомогли й таланти!

Юнь коротка, як пташина пісня,
Швидко та краса марніє, звісно,
Поріділи коси золотії.
Погляд весь сльозинки замутили.
Ой, нічого дівка не згадає,
Лиш дорогу в омут пам’ятає,
Тільки тихше, як кутя на донці,
Та під серцем ворухнулась.донька.

Донька вся у пана – гарна стала.
Кропивою мати настібала:
«Не рости високою – здоровою,
Міцнотілою та чорнобровою,
Хитрою та дуже язикатою,
Щоб до тебе не торкнувсь проклятий.
А коли прийде він, висловусий,
Стане дарувати гарні буси,
Підпереже дорогим камінням,
стрічку в коси, - зашипи гусинею,
Відштовхни його босою ніжкою,
Тільки не пускай його у ліжко!»


1936


Оригинал

Настегала дочку мать крапивой:
"Не расти большой, расти красивой,
Сладкой ягодкой, речной осокой,
Чтоб в тебя влюбился пан высокий,
ясноглазый, статный, черноусый,
Чтоб дарил тебе цветные бусы,
Золотые кольца и белила.
Вот тогда ты будешь, дочь, счастливой"

Дочка выросла, как мать велела:
Сладкой ягодкою, королевой,
Белой лебедью, речной осокой,
И в неё влюбился пан высокий.
Черноусый, статный, ясноглазый,
Подарил он ей кольцо с алмазом,
Пояс драгоценный, ленту в косы...
Наигрался ею пан - и бросил!

Юность коротка, как песня птичья,
Быстро вянет красота девичья,
Иссеклися косы золотые,
Ясный взор слезинки замутили.
Ничего-то девушка не помнит,
Помнит лишь одну дорогу в омут,
Только тише, чем кутёнок в сенцах,
Шевельнулась дочь у ней под сердцем.

Дочка в пана родилась - красивой.
Настегала дочку мать крапивой:
"Не расти большой, расти здоровой.
Крепкотелой, дерзкой, чернобровой,
Озорной, спесивой, языкатой,
Чтоб тебя не тронул пан проклятый.
А придёт он, потный, вислоусый,
Да начнёт сулить цветные бусы,
Пояс драгоценный, ленту в косы,-
Отпихни его ногою босой,
Зашипи на пана, дочь, гусыней,
Выдери его глаза косые!"

1936

Виктория Шпак, 2011

Сертификат Поэзия.ру: серия 1025 № 85716 от 26.02.2011

0 | 1 | 2170 | 22.12.2024. 09:38:33

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []