В.Стус. Я знав, що світ ховається од мене

Я знал, что этот мир меня страшится,
что в каждой вещи затаилась вещь,
и, маясь потаённо, не желает
открыться мне в своём правдивом виде,
и нет доверия к существованью
в приязни – меж людьми и прочим светом.
Не зря ведь даже маленькие пташки
меня пугаются, уходит рыба,
лишь только тень людскую заприметит,
цветы хотят неяркой красотою
укрыться от меня и защититься
(с надеждою на то, что мы не стали
ещё зверьми законченными). Всё ж
я думал, что гармония миров
не вычеркнула человека, только
черту назначила ему: смотри –
здесь между светом и тобой граница.
Её не заступай – и это всё.
Но не рассчитывал я на такое,
чтоб от меня весь свет бежал стремглав,
как будто от чумного. Чтобы я
вдруг понял: между миром и тобою
дистанция любая всё ж близка,
в расчётах на спасение живого.
Не слишком отдалилось лихо. Боже,
вселенский грех царит в людских сердцах.


-206-




Оригинал

Я знав, що світ ховається од мене,
що в кожній речі причаїлась річ
і назирцем блукає. І не хоче
мені свій вид правдивий одслонити,
бо втрачено довіру існування
і приязнь — між людиною і світом.
Бо ж недарма малесенькі пташки
мене сахаються, втікає риба,
допіру людську постать запримітить,
і квіти кволою красою хочуть
од мене захиститися (останній
маленький скалок віри, що людина
ще не доконана потвора). Все ж
я думав, що гармонія світів
не обійшла людини, а лише
для неї назначила відстань: ось
твоя межа належання до світу.
Її не переходь — ото і все.
Але такого я не сподівався:
щоб світ тікав од мене стрімголов,
мов од зачумленого. Щоб і я
збагнув нарешті: щонайдальша відстань
між світом і тобою — заблизька
для певності збереження живого,
що лихо стало недосяжне. Боже,
вселенський гріх людські обліг серця.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2010

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 84501 от 25.12.2010

0 | 1 | 2006 | 18.12.2024. 16:52:36

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []