В.Стус. І сяло сонце крізь вікно

Сияло солнце сквозь окно.
Сквозь нас, года пронзив и сроки.
Катились сопками потоки –
вода и камни – заодно.
В том солнечном сиянье вдруг
предстали, будто на экране,
твои мечты, твои желанья –
надежд расшитая хоругвь.
То ты. То правда Ты была
Так далека, но так желанна,
сверкая в мареве тумана,
ко мне всем горизонтом шла.


-201-


Оригинал

І сяло сонце крізь вікно.
Крізь нас. І - навпростець - крізь роки.
Котились сопками потоки -
води й каміння уводно.
І в тому сяєві - немов
на сподіванному екрані
усі надії, всі заждані
розквітли, наче хоругов.
То ти. То справді Ти була.
Не та, котру я знав, а марив
котрою: мерехтіла з марев -
всім обрієм до мене йшла.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2010

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 83929 от 28.11.2010

0 | 1 | 2118 | 18.04.2024. 08:31:33

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []