Бес словесный

Дата: 03-11-2010 | 13:21:04

Ні тебе, ні Парижу

Від того, від того, від того,
що душа, як той чобіт зносилася,
човгає, човгає, човгає…

І як загнаний звір, прикидається чварою в житі.

…А з дзеркала тупо вдивляється в мене дідок – біс словесний.

…А серце.

Не римується з долею…

Що ж!

Я приймаю все це, щоб той біль дотерпіти до смерті.

І диво!

Е для мене за що учепитися…

Гуску вловивши у лузі зеленому під Запорізькою Січчю, видираю з хвоста пару пір'їн,
пару пір'їн, що кращі,
і,
з картріджів
викинутих,
приготую чорнило...

А потім,
вночі,
над листом біло пінним свої воркування та сни
починаю...

Розкреслювати...

У саду...

Ось, доріжка, пирієм слизьким заросла,
до кручі,
тінь твоя під горішиною,
світом освітлена...

З неба –
виразно –
голос:
– Усе, мій коханий, прости!
Ні тебе,
ні Парижа я вже на побачу,
я вже на побачу-у-у.
...Ніколи

Ні!!!

Лечу за тобою,
Ой, ти, божечко ж боже, це ребра...
це ребра мої...

…Оговтавшись,
приклавши холодного до голови
просвітленої...

Знов...

Шепочу за луною твоєю услід:
– Ні тебе,
… ні Парижу,


Ніколи, ніколи, ніколи…

* * *

Ни тебя, ни Парижа

От того, что душа износилась до дыр
и, как загнанный зверь, притворяется мертвой,
а сердце…
Не рифмуется с жизнью.
…А из зеркала тупо глядит на меня
старичок – бес словесный.
И я принимаю всё это,
чтоб жизнь дотерпеть до конца…
ЭКА НЕВИДАЛЬ!
Есть мне за что уцепиться –
живого гуся изловив на планете Земля,
выдираю
пару перьев получше,
из картриджей старых готовлю чернила…
И ночью
над листом белопенным
свои воркования-сны начинаю расчерчивать…

Сад…

Вот, дорожка, пыреем заросшая скользким к обрыву…

Тень твоя над обрывом,
луной освещенная –
голос - отчетливо –
- Всё, мой любимый, прощай!
Ни тебя, ни Парижа
я уже никогда на увижу-у-у…

Лечу за тобой –
боже –
ребра!

…Опомнившись,
лед приложив к голове просветленной,
повторяю за эхом твоим –
- Ни тебя,
ни Парижу,
я уже…
Никогда, никогда, никогда…

* * *

Дзьобик пташки колібрі годую
нагодами пагод безсоння
і душа охолола
летить у бездоння пустель.
Тра-тру-тє…
Те, що вабить вірші безхімерні мої
позолотою щастя росхреслого в радість безхмарну…

А серце-метелик надії
у печаль весняну відлітає,
а там…

Безтям бестіям…

І тру-тру-тра-та-там…
Там кінчається пустка нічна,
стогін-скрип журавлини колодязної
в повсякденність,
у клопіт живий повертають мене.
А годинничок півнем співає…
Ку-ку-ку-курррєєєкууу!
Курррєєєкууу!
Ку-ку-ку!

Засинаю не тут і пробуджуюсь зовсім не…
Там, тра-та-там…
Тамтратам.

* * *

Ніччю млість загорнула нас, стала такою, що, …чи, хочеш не хочеш, примружишся і замурчиш, як той кіт, шию спрігши і очі заплющивши, зойкнеш…
- Ох, любонько-любко... Одна ти для мене - коханка , вахлачка, лемішка, байстрючка моя, хавава тобі, мила бамбулочко, їди, притулись найщиренько, хоч ненькою стань, хоч жалій, хоч убий, хоч на нічку одну, та щоб так, щоб я …запам'ятав хвилі ці до останніх хвилин дожиття, і щоб линула млість ця до хмар і весь світ огортала дур-зіллям останньої нашої зустрічі…
Бо…
Ніччю…
Млість…
І як хочеш…
І очі твої…

* * *

Махаємо крильцями… Що є сили

Віртуальна твоя вишиванка скрізь ритми розчавлених примх.
Витяг з тих відчуттів, що найпершими стиснулись в серці,
сліз,навіяних стерхами в небі надій…
Луни місячні, ті, що нашіптують щось безборонне…

Далі, вірші нічні…

Ті мільйони сторінок в Інеті, що пожовтіли б навік на папері.

Світ безгнівний дівочих страждань

…та жаги

неподіленої.











Ицхак Скородинский, 2010

Сертификат Поэзия.ру: серия 1014 № 83418 от 03.11.2010

0 | 3 | 2717 | 28.03.2024. 23:20:20

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []


"...живого гуся изловив на планете Земля,
выдираю
пару перьев получше,
из картриджей старых готовлю чернила…"

Изумительно!

Дякую, Іцхак!
А.К.

Игра слов здесь сочетается с чувством слова...
С уважением - Маргарита.