* * *

Судьба сыграла с нами злую шутку,
В очередях стояли молча дни.
И, вдруг, пришло - и вспыхнуло в минуту
Без права, своевольно, без вины.

Потеря разума и сердца остановка,
И этой сказки первозданный лес...
И нет причин, просвета, остановки.
Летит душа над пропастью небес.

Ліна Костенко

* * *

Недобрий жарт зіграла з нами доля.
Стояли дні у черзі ні за чим.
А це прийшло - як спалах, як сваволя,
без дозволу, без права, без причин!

Ця непритомність розуму і серця,
цієї казки несходимий ліс...
І ні причин, ні просвітку, ні сенсу.
Летить душа над прірвою навскіс.