В.Стус. Порідшала земна тужава твердь

Земли тугая разредилась твердь,
термитник городской проел планету.
Милиционеры, физики, поэты
умело строят собственную смерть.
Истоптанный укра́инский отрог
всё ж высится. Но даже и ребёнок
стать палачом грозит уже с пелёнок
и изрубать наш вековой порог,
замшевший дедовским патриотизмом,
где изредка лишь шарканье подошв
напоминает: нет, ещё живёшь
на свете. Запрещённом, будто схизма.
Земная твердь становится трухой,
мы ж всё определяемся – сокрыты
для нас пути – и, Господом забыты,
отчизны ждём с протянутой рукой.


Оригинал

Порідшала земна тужава твердь,
міський мурашник поточив планету.
Міліціонери, фізики, поети
вигадливо майструють власну смерть.
Протрухлий український материк
росте, як гриб. Вже навіть немовлятко
й те обіцяє стати нашим катом
і порубати віковий поріг,
дідівським вимшілий патріотизмом,
де зрідка тільки човгання чобіт
нагадує: іще існує світ
справіку заборонений, як схизма.
Ця твердь земна трухлявіє щодня,
а ми все визначаємось. До суті
доходимо. І, Господом забуті,
вітчизни просимо, як подання.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2010

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 77017 от 28.01.2010

0 | 3 | 3020 | 27.04.2024. 02:45:44

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []