В.Стус. Мов кінокадри — буйне це життя

Как кинокадры – бурно жизнь кружит
там, за «колючкой». Суматоха строек,
огни ночные – желтые, немые.
Под кронами, запрятаны от глаза
стороннего, – влюбленных пара.
Вверху, над всеми – тучи сизой тень,
раскинувшейся, как огромный лебедь.
Всё это – ты, моя святая скорбь,
в муар закутанная? Здесь ты, вправду?
Ты – та, что будоражит сны мои
и не даёт забыться? Неужели
дано так мало для желаний нам
и утешений? Слепота! Само-
проекция на собственную душу.
Всё жиже консистенция, и дух
твой жизненный, разлившийся повсюду,
не знает собственного естества
и голоса. Нет, раб, – освобождайся
из пут своих. Ведь призрачны они,
твои укрытия. Благословенно
ограниченье, меньшенье, утрата
орбит прельщающих. Простор же сердца
назначен человеку от веков.


Оригинал

Мов кінокадри — буйне це життя
поза дротами. Тлум тяжких будівель,
вогні вечірні — жовті і німотні,
під кронами, заховані од ока
стороннього — юнак і юнка,
а над усім — пухнаста сиза тінь
од велетенської, мов лебідь, хмари.
Невже ж це ти, моя свята нудьго,
обведена муаром? Ти це, справді?
Ота, що сни сколошкує мої
і спати не дає? Невже так мало
відведено людині для бажань
і успокоєнь? Сліпота! Само-
подовження — на власну ж душу.
Рідіє консистенція, і дух
життєвий твій розлито по усюдах
до невпізнання власного єства
і голосу. Ні, визволяйся, рабе,
із власних пут. Бо займища твої
усі облудні. Знай: благословенне
самообмеження, маління, втрата
окрадливих орбіт. Бо простір серця
людині визначено з правіків.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2009

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 74451 от 10.11.2009

0 | 1 | 2331 | 18.12.2024. 16:42:37

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []