Дмитро Креминь. Путешествие на край света

Поедем в Царское село! (Осип Мандельштам)
Поїдемо у Сквиру по гриби... (Микола Винграновский)

Давай поедем в Таращанский лес!

Где золотой ноябрь сиял с небес –
Там череп на снегу взирает с укоризной.
По курсу – Киев, златоглавый блеск,
А нам – извечный жребий украинский:
брести туда, где плачет голова
Без тела,
да и тулову безглавому
Тоскливо...
Где-то в норах спецбратва
За убиенных молится лукавому.

Давай поедем в Таращанский лес!
Истлело золото – пречистый снег сияет,
И череп на снегу глазницами зияет.
И мать черным-черна. И вновь хохочет бес!..

Табанит автобан. Шоссе мотает счет:
“Быть иль не быть?” – вопросы и минуты...
Что нам Тараща вновь преподнесет?
Кого теперь отчислят в лилипуты?

Махнем в Таращу! Что ни говори –
мы живы, и пока еще мы в силе!..
Но, Боже, от зари и до зари -
За евро на Аскольдовой могиле
Всамделишные плачут кобзари.

За все – за обесточенный Майдан,
Палаточные наши колыбели,
За пацанов, что взрослым надоели,
За горький мед мечты, за веру и обман –
На десяти шагах сойдемся на дуэли!
Свобода или смерть!
Сердца стучат все чаще...
Ну вот, и мы - в Тараще!

Мы в Таращанский лес заехали вдвоем!
Здесь поминальный дух – летит, зрачки тараща,
Булыгой из пращи – таранящий, как лом!..
И я, и ты – пропащие в Тараще.

Зола от вещих книг летит на белый снег.
Судьба – и похотлива, и лукава:
Здесь половец, и обр, и печенег,
И ставший чашей череп Святослава.

Гомеры украинские, ау! –
Вы живы? Заводите – “Ще не вмерла”, -
Посыпав пеплом сивую главу,
Где президенту чудится Говерла.

...Чабан отару новую пасет.
Повеял бриз – там море и Одесса.
Но нас на Киев автобан несет.

И ты, в дурмане памяти и стресса,
Рулишь – по кромке лета и зимы...
Но тормозишь. Бредешь наощупь в чащу.
Эпоха: ни цензуры, ни Кучмы...
.......................................................
Поехали в Таращу!

* Тараща – городок под Киевом. В лесу неподалеку было найдено обезглавленное тело журналиста Георгия Гонгадзе. Обвинения в причастности к его убийству украинских властей стали одним из катализаторов «оранжевой революции».


Дмитро Кремінь
МАНДРІВКА НА КРАЙ СВІТУ
Рімейк
Поедем в Царское село!
Осип Мандельштам
Поїдемо у Сквиру по гриби...
Микола Вінграновський

Поїхали у Таращанський ліс!

Де сяяв білий сніг — там зяє білий череп.
Десь поряд — Київ, Боричів узвіз,
А нам — правічний український жереб:
Іти у ліс, де тяжко голові
Буз тіла, тяжко й тілові безглавому...
А в златоглавій Празі візаві
За убієнних молиться лукавому.
Поїдемо у Таращанський ліс!

Де золото було — тепер буяє біло.
Там череп у снігу. І ще не відболіло
Ні матері, ні нам. І все ж нам не до сліз.
Модерний автобан. Засніжене шосе.
Питання: «Бути чи не бути»?
Кого нова Тараща піднесе?
Кого відрахували в ліліпути?
Поїхали в Таращу на зорі!
А там — Тетіїв, спогадання милі...
А сплачуть на Аскольдовій могилі
За євро учорашні кобзарі.
І за Хрещатик, прибраний Майдан,
За немовлят у спалених наметах...
Там у полоні літ зійти гірким медам,
Зійтися на дуельних пістолетах —
Свободі й смерті, степові і хащі...

Ну от, і ми — в Таращі!
Приїхали удвох у Таращанський ліс!
Тут поминальний дух — мов каменюка з пращі.
Летить через шосе, понад авто навскіс,
А ми все ті — пропащі із Таращі.
Гортає вітер сторінки забутих книг.
А наша доля — хтива і лукава.
Тут половці, тут обр, і печеніг
Із чашею, і череп Святослава.
Гомери українські ще живі?
Співаємо щоранку — «Ще не вмерла»
У степовій Елладі,
На лижні,
Де президенту світиться Говерла.
Нова доба нових овець пасе.
Повіяло на море, на Одесу.
А нам на Київ стелиться шосе,
І ти в полоні спогадів і стресу
Ведеш авто, ведеш — край світу, край зими.
І зупиняєш. І бредеш у хащу.
Епоха: ні цензури, ні Кучми...
..................................................
Поїхали в Таращу!

Владимир Пучков, поэтический перевод, 2009

Сертификат Поэзия.ру: серия 867 № 67731 от 03.02.2009

0 | 1 | 2526 | 24.11.2024. 00:16:38

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []