В.Стус. Весь обшир мій — чотири на чотири

Четыре – на четыре. Не разрушу
тех стен c узором каменных дорог.
Лилово-серый шлак, мне выел душу,
и не переступлю тюрьмы порог
туда, где дальше смерти – Украина.
Колодец, тын и два окна вдали,
печально тлеющих в лучах зари.
То, верно, мать высматривает сына.
Так грустно очи смотрят – это ты,
пречистая моя голубка-мама!
Душа моя летит к тебе упрямо,
но не преодолеть ей черноты
бессонной ночи. Только не теряй
надежды светлой, только жди, святая,
на Господа в молитве уповая...
Умру – и с того света поджидай.



Оригинал


Весь обшир мій — чотири на чотири.
Куди не глянь — то мур, куток і ріг.
Всю душу з’їв цей шлак лилово-сірий,
це плетиво заламаних доріг.
І дальша смерти — рідна батьківщина!
Колодязь, тин, і два вікна сумні,
що тліють у вечірньому вогні.
І в кожній шибі — ніби дві жарини —
журливі очі вставлено. Це ти,
о пресвята моя, зигзице-мати!
До тебе вже шляхів не напитати
і в ніч твою безсонну не зайти.
Та жди мене. Чекай мене. Чекай,
нехай і марне, але жди, блаженна.
І Господові помолись за мене.
А вмру — то й з того світу виглядай.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2009

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 67576 от 28.01.2009

0 | 1 | 4527 | 25.04.2024. 15:40:32

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []