Зачем приходишь ты ко мне? (Перевод из И. Франко).

И. Франко, перевод В. Колота.
Зачем приходишь ты ко мне Во сне?
Зачем печален свет очей
Твоих прекрасных
Ясных
Очей студёных, как ручей?
О чём молчишь и почему?
Какой укор и стон страданья,
Какое тщетное желанье
В губах, как зарево зарницы
Рождается, чтоб снова скрыться
Во тьму?
Зачем являешься ко мне
Во сне?
Мной наяву пренебрегала
Живое сердце разорвала
А стон страданья в тишине
Ты добывала не в струне -
Во мне.
Ты наяву пройдёшь при
Встрече -
Я обойдён и не замечен,
А мой поклон – он свысока
Не удостоен и кивка,
Хоть знаю я – ты знаешь точно,
Что, как безумия приходы,
Мои мучительные ночи,
И изувеченные годы,
Любовь, тоска моя во сне,
И песня – корчатся на дне.
Но – нет!
Звезда моя, являйся мне
Хотя б во сне!
А в жизни мне весь век
Тужить -
Не жить!
Так пусть же сердце, что в тревоге,
Как жемчуг в грязи на дороге,
Тускнеет, меркнет, сносит гнёт, -
Во сне, пускай. получит случай
Ожить (хоть души в горе лучше) ..
Чуть отойди дыша, душа,
Коснись, как чуда золотого ,
Простого счастья молодого,
Сняв с вожделения оковы,
Греша!
====================================
Іван Франко
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні
Сумні
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповненне бажання
На них, мов зарево червонне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В життю ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні,
В життю мене ти й знать мене
Не знаєш,
Ідеш по вулиці – минаєш,
Вклонюся – навіть не зирнеш
І головою не кивнеш.
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я любля тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О, ні!
Являйся, зіронька мені
Хоч в сні!
В життю мені весь вік
Тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніе, в’яне, засиха,
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жадощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнае щастя молодого,
Бажанного страшного того
Гріха! 1895

Валентин Колот, поэтический перевод, 2008

Сертификат Поэзия.ру: серия 1232 № 66388 от 05.12.2008

0 | 1 | 8413 | 17.11.2024. 18:48:48

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []