Из книги "Зимові яблука"

Дощ травневий.
Блискавиці.
Гуркотіння аж до зір.
За поріг простяг правицю
Всім громам наперекір.
Спалахнуло раптом серце
Чимось вищим від заграв.
На долоню я озерце,
Наче срібло, назбирав.
Не розхлюпуючи, ніжно
Тим дитятком теплих злив,
Що з життям моїм суміжне,
Іншу руку змолодив.
І струмки до ліктя... й нижче...
Прокотились по мені,
Змили до кореневища
Всю пилюку клопітні.
Ось воно - з хмарин і з даху
Срібло плідної води.
І грозою руки пахнуть,
Хоч насіння
В них клади!

Геннадий Семенченко, 2008

Сертификат Поэзия.ру: серия 865 № 61191 от 25.04.2008

0 | 4 | 2799 | 20.04.2024. 04:42:00

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []