Татьяна Аинова. Игры света ( с русcкого на украинский)

Дата: 25-05-2007 | 14:36:42

Ігри світла

Коли я свічку гашу,
висвічують очі твої
І мерехтять в одвіт
на тілі родимі плямки.
І байдуже так мені –
ти поруч, а чи пої –
хав десь за мільйон товстелезних замків.

Денний важкий ліхтар
жбурнуто за край землі.
І спущені з самих хмар
невагомі сходини –
щоб ті, чий мудріший зір, розглядати могли
в замкові щілини зірок
чудеса Господні.


Коли у згаслому світлі
на смертних подій низку
впаде світло інше злотом-сіянням,
Воно випалить нашу любов
за префіксу «пре» присмак,
за те, що вона була
інколи діянням.




Оригинал.

Игры света

Когда я гашу свечу,
мне светят твои глаза.
И я мерцаю в ответ
родинками на теле.
Тогда уже всё равно -
ты рядом со мной или за
две тысячи толстых стен от моей постели.


Тяжёлый дневной фонарь
заброшен за край земли.
И спущены с облаков
невесомые сходни -
чтобы те, чьё зренье мудрей, наблюдать могли
в замочные скважины звёзд
чудеса Господни.


Когда сквозь померкший свет
свечи на смертном одре
проявится свет иной золотым сияньем,
Он выжжет нашу любовь -
за привкус приставки "пре",
за то, что она была
иногда деяньем.









































Виктория Шпак, поэтический перевод, 2007

Сертификат Поэзия.ру: серия 1025 № 53279 от 25.05.2007

0 | 1 | 2311 | 14.11.2024. 20:47:27

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []


Дорогая! Виктория!

Я в восхищении!

Но не в восторге.
Но мы-то знаем, какие «зарубы» бывают между переводчиками.
Но мы ж не будем следовать подобным недостойным примерам.
Но я же могу предложить свой вариант.

(Перевод написан при температуре +32 градусов, за десять минут, без словаря, левой рукой).
Чем и объясняется…

Красоты оригинала могут быть воспроизведены разнообразными способами.

Но я считаю принципиальным наиболее точно передать понятие, закамуфлированное в последних строчках последней строфы – «прелюбодеяние».

Поскольку на украинский этот термин можно перевести и как «прелюби»,
то именно такой путь и был мною выбран.

Світлогра

Я дмухаю на свічу,
та сяють очі твої.
У відповідь мерехтять
всі родинки на тілі.
Тому і байдуже –
ти поруч, чи незнані краї
відділяють тебе від моєї постелі.

Тяжкий ліхтар дня
вже за межею землі.
Східці небесних хмар – наче шлях до безодні,
щоб ті, чий зір любомудр,
спостерігати могли
крізь шпарини зірок
дивні дива Господні.

Коли на смертнім одрі
й свічі полум’я помре,
з’явиться інший світ –
у віковічній згубі
він випалить наше кохання
за присмак префиксу «пре»,
за те, що інколи ми
були один одному любі.