Максим Рыльский. Журавли ( с украинского)

Сегодня над Бульонскою моею
Ключом летели журавли.
Соседский мальчик их увидел первый
И крикнул так, что все повыбегали
На улицу: мой сын, мудрец четырёхлетний,
И тётка прямо с тряпкою в руках
(Окно она весенним утром мыла),
И женщина, что так и не успела
Ботинок завязать, и музыкант,
Чьё творчество влияние имеет
На Моцарта с Шопеном, несомненно,
И я , оставив своего Рабле,
И не доевший завтрак свой Сергей,
И даже Шарик-пёс, неимоверно
Тупой, но всё ж "с возвышенной натурой",
Как твёрдо заверяет та же тётка,
И даже Жорж, сверхчеловек известный гордый,
Что меж ребятами непобедимый вождь.
И все мы дружно головы задрали
(Но кроме Шарика – тот над кустом
Проблемных георгин остановился
В собачьем философском размышленье),
И в небо пальцем тыкали, и слух,
И зренье напрягли…
Они летели
Углом традиционным, что всегда
В учебниках рисуют; пели стройно
Тем жгучим голосом, который бесконечно
Воспет в томах толстенных стихотворных,
И было всё, как добрый тон велит:
И небо синее, и тонкий запах
Листвы горчащей, что перебивает
Бульонские иные ароматы,
И молодое, робкое тепло
По-юношески утреннего солнца,
И старомодная чуть наша радость…
Уже не слышно горнов журавлиных,
Уже самих не видно журавлей
(Последний раз та женщина, что самой
внимательной была, воскликнула: «Вон, справа,
За той антенной») – А мы всё ещё стоим,
Всё в опустевшее взираем небо…
Не знаю, что там думают мои
Соседи, домочадцы, - ну, а я
Так размышляю: если б захотелось
Мне образ времени сего подать
В несложной аллегории, - я взял бы
Тот пролетевший журавлиный ключ,
И мощь его, и целеустремлённость,
И жажду горизонтов, и его
Стальную волю и порядок мудрый
В его строю, где всё к тому ж ещё
Направлено, чтоб легче рассекался
Тяжелый воздух, где в угла вершине
Летит вожак, и мудрый, и отважный,
И все равняют лёт свой по нему,
И знает всяк и цель свою, и путь свой.


1935

Оригинал.

М. Рильський

Журавлі

Сьогодні над Бульйонською моєю
Ключем летіли журавлі.
Сусідський хлопчик їх помітив перший
І крикнув так, що всі повибігали
З кімнат: мій син, мудрець чотирилітній,
І тітка із ганчіркою в руках
(Вікно вона по-весняному мила)
І жінка, що не встигла зав’язати
Одного черевика, й музикант,
Якого творчість безперечний вплив
На Моцарта і на Шопена має,
І я, свого покинувши Рабе,
І, снідання покинувши, Сергій,
І навіть Шарик-пес, протиприродно
Дурний, але „с возвышенной натурой”,
Як це та ж сама тітка запевняє,
І навіть горда надлюдина – Жорж,
У сьомій групі вождь непереможний.
Усі ми голови позадирали
(крім Шарика – той просто над кущем
Жоржин проблематичних зупинився
У філософськім роздумі собачім),
І в небо пальцем тикали, і слух
І зір напруживши...
Вони летіли
Тим кутом традиційним, що малюють
У хрестоматіях; вони співали
Тим голосом жагучим, що про нього
Написано грубезні стоси віршів,
І все було, як добрий тон велить:
І синє небо, і в повітрі запах
Гіркого листя, що перемагає
Усякі інші пахощі бульйонські.
І молоде, несміливе тепло
Несміливого сонця ранкового
І радість наша, трохи старомодна...
Уже не чути сурем журавлиних,
Уже й самих не видно журавлів
(Востаннє жінка, найбистріша оком,
Гукнула: „он... дивись на ту антену
Праворуч...”) – А ми все ще стоїмо,
Все дивимось в небо спорожніле...
Не знаю, що там думають мої
Сусіди й домочадці, – ну, а я
Міркую так: коли мені б схотілось
Подати образ нашої доби
У простій алегорії, – я взяв би
Отой сталевий журавлиний ключ,
Його напругу, силу непохитну,
Його жадобу обріїв, його
Непереможну волю, мудрий лад
У побудові, де до того все
Скероване, щоб легше розтинати
Грудьми повітря, де в вершині кута
Летить одважний, мудрий проводир,
І всі рівняють літ свій по ньому,
І знає всяк мету свою й дорогу.

1935

Виктория Шпак, поэтический перевод, 2007

Сертификат Поэзия.ру: серия 1025 № 52739 от 28.04.2007

0 | 1 | 4950 | 20.04.2024. 11:47:57

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []