Батькам моїм



А я люблю в вас мою юність,
Що не сталася.
Піснями вашими милуюсь,
Щирим галасом.
Коріння вашого з землі
Не повисмикувать.
І ваші мрії-журавлі
Пливуть- курликають.
Хай кожен день пірнає в вирій
Сірим качуром,
Я болі ваші гою в мирі –
Так призначено.
Я – ваша стежка, що ніколи
Не кінчається.
На пісні вічній, колисковій,
Світ гойдається…

Кода понравилась, а насчёт корней, помню, как сейчас, сколько не пропалывай, а из этой земли всё равно зелень пробивается. И такое до боли узнаваемое слово здесь упоминается - гою. Браво!

Зразу стає зрозумілим, що вірш був написаний давно, бо дуже відрізняється від сьогоднішнього Вашого доробку з досить складною лексикою. На початку цього вірша не видно чогось нового: "Я люблю...", "щирим галасом", "мрії-журавлі пливуть, курликають", "пірнає в вирій"... Скільки разів це вже було! Але в кінці щось-таки гойднулося у вірші, з чим я Вас і вітаю. Генадій