* * * (Знесилена, спустошена і винна...)



Знесилена, спустошена і винна
Втішаюсь тим, що й досі я жива.
Із присмаком гіркої горобини
Ті, у сльозах, розчинені слова.

Я майже непритомна, бо не вільна.
Несу в долонях нескінченний біль...
Навіщо ж теплий дощ і дзвін весільний
Та погляд твій вологий звідусіль?...

Коли німа я, то мене нема.
Мине безвинним сном твоя зима,
А хто Весну весною нарече,
Сховається в найглибшій із печер
у червні, де повітря - наче дим
Без кисню і вогню. Добав води,
І йди, шукай луну вчорашніх слів:
Напівдень, напів-дно, напів, напів...
...Але те все, напевне. вже дарма:
Коли не мій ти, то тебе нема.

(извините за акцент, если таковой присутствует:)
Света.

Спасибо, Марьяна, за чудесную лирику.
С уважением.
Ирина.

Классно, Марьяночка, спасибо!
Не грусти:))

Твой
Андрей


Перепрошую, панно, бо зранку,
хоч запізно, - побачив киянку.
Все буває: і сльози, і горе.
Хай воно Вас одначе не зборе!

Я українською і сам віршую,
тому й радію як її почую.
У ній душа і плаче, і співа -
хоч не завжди доречні всі слова.

Марьяна, очень хорошо!

Красиво.
Жаль, что лишь петь-читать могу. Но зато у меня с детства есть очень толстый словарь...
Спасибо.
Павел.

Заглянула на язык. Стихотворение необычайно многогранное. И образы, и подтекст, и вокал... А я посылаю украинские на poezia.org.
Попробую и сюда. С 8 марта! Твоя В.Ш.