Майданівський юродивий

Палають шини, чорний дим стіною,
Летить бруківка від усіх сторін...
Так з посмішкою дивиться сумною
У сіре небо, наче звідти він.

Лунає стрілянина. Розпростерті
Тіла на площі. Крик: "Смерть ворогам!"...
Його рука лежить на дряхлій флейті,
В стару хламиду вдягнений і сам.

Шепоче він: "Твої діяння дивні!",
Смиренно замовкаючи нараз.
Подеколи на флейті грає гімни,
Які ніхто не слухає в цей час.

Вирує натовп. Кулі знов ганебно
Спроваджують найкращих у пітьму...
А він все посміхається до неба,
І небо посміхається йому.

на фото: малюнок до цього мого вірша
художниці з Житомира Катерини Дацун