Усякий устрiй на землi...

* * *


Усякий устрiй на землi скiнчиться сварою.
Полине вiдьма на мiтлi пiд злою хмарою,
Дiвча махне своїм веслом – чи навiть яликом,
Турбота стане пiд вiкном, як кум зi шкаликом,
По ринвах понесе вода безмiр’я мотлоху,
И прийде до осель бiда, як давня подруга.

Зайде i сяде де тепло - без перепрошення,
Чи щось було, чи не було – одне вiдношення;
Папери викладе на стiл горою цiлою –
Про недосiл, про пересiл. I не помилує.
I далi пiде, в iнший дiм. Як розгулялася…
Що ж, ми обiзнанi з таким. Уже траплялося.


(Вольный перевод собственного стихотворения из книги "Случайный звездочёт", см. 

http://www.poezia.ru/works/96235)

Сережа, спасибо! А насколько вольный? Сравнить бы)

Спасибо!

Ну так я же дал ссылку. Повторяю: http://www.poezia.ru/works/96235 . В самом конце записи.

Нашла. Славно!!! Спасибо!