Как о тебе забыть мне, право?
Душа до края добрела.
Такой чарующей отравы,
ещё ни с кем я не пила.
Такой хрустальнейшей печали,
Такого отблеска в глазах,
Такого вскрика средь молчанья,
Такого света в небесах.
Такого звёздного покоя.
Такой безбрежности в судьбе.
Нет, не стихи живут тобою –
Цветы бросаю я тебе.

(оригинал)

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.