Ухи горячей ложка – как молитва:
худое тело разом освежит
и дух согреет. Словно жало бритвы
тот отогретый дух во мне искрит
и ловит солнца дивную порошу,
светлеет, серебрится, восстаёт
на грани горя. Умоляю, Боже
не забери из сердца – что моё,
и не добавь того, чему был враг я,
что чёрный шрам кладёт мне на чело.
Воспрявший дух играет, словно брага,
и в бесконечность рвётся – напролом.



Оригинал

Гаряча ложка юшки – як молитва:
прозоре тіло миттю освіжить
і дух зогріє. Ніби лезо бритви,
той відігрітий дух в мені іскрить
і ловить сонця радісну порошу,
сріблішає, світлішає, стає
на рівні горя. Боже, дуже прошу –
не забери од мене, що моє,
і не додай того, чого не праг я,
що залишає в серці чорний шрам.
Зігрітий дух шумує, наче брага,
і прагне йти у вічність – напролам.