В.Стус. Колимське зілля в мене на столі

Пустили листья на столе моём
дерев колымских срезанные ветки.
То я – весну зову. То – солнца жду,
то – ветер с Украины выкликаю
(сегодня утром снился брат Иван*.
С усами влажными и влажным взором,
так речь его светла и так добра,
как мудр и ясен друг!
                                    Ещё когда
нам повстречаться в Киеве случится!
Пошлёт ли Бог?..),
то волю долгожданную. Приди,
о зелень лета, сердце отогрей.
Когда проклюнется трава на склонах
и лопоухий кедрик навострит
листочки-уши, чтоб в многоголосье
пресветлых дней ждать радостную весть:
то мушка зажужжала, то комар,
там одуванчик, там тысячелистник,
щетинник, где ни глянешь – иван-чай,
и ягоды: брусника заалела
в листве омолодившейся – цветёт,
как память о покинутой любимой,
печально, тайно.
-----------------------------------------------
*Иван Светличный, товарищ Стуса
-272-




Оригинал

Колимське зілля в мене на столі
уже зелене листя попустило.
То кваплю я весну. То сонця жду,
то вітру з України виглядаю
(сьогодні вранці снився брат Іван.
Вологі вуса і вологий погляд,
і мова його, добра і ясна,
такий розважний брат мій!
                                    Ще коли
у Києві зустрітись доведеться!
Чи дасть Господь?),
то волі пожаданої. Прийди,
о літнє листя й серце одігрій.
Коли узгір’ями трава прорветься
і клаповухий кедрик піднесе
стрільчасті вушка, щоб у розгомінні
просвітлих днин чекати добру вість:
то мушка задзижчала, то комар,
кульбаба, деревій. Попри потоці
мишій, а де не глянеш — іван-чай
і ягоди: брусниця червоніє
в одмолоділім листі — вже й цвіте,
як спогад про покинену кохану,
жалібно й скрадно.
            

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2013

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 99670 от 16.06.2013

0 | 0 | 1577 | 18.12.2024. 17:00:12

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []