В.Стус. Все душите, душителі кохані?

Всё ду́шите, родные, без смущенья?
Всё верите (ан не поверю я):
что вот запросит же душа моя
у вас помилованья и прощенья.
Но не дождётесь, клятые. Дарма.
Петля – наш дар, посконная верёвка.
Пусть носите перчатки вы из шёлка –
вы палачи. И весь ваш рай – тюрьма.
Как следует души́те, чтоб ярма
не сбросить с шеи мне – на ваше горе.
На испытание всей вашей своре,
на жгущий знак железного клейма.
И на проклятье хриплых ярых слов.
Тогда – даст Бог – отчаян и неистов –
вам всё верну, прорвавшись, словно выстрел,
ведь угорев, таким набухну злом,
что станут чёрными слова в стволе,
смертельными, как пули разрывные.
Когда в мой час последний на земле,
за всё вам заплачу, мои родные!

-264-


Оригинал

Все душите, душителі кохані?
Все вірите (ачей повірю й я):
колись сподобиться душа моя
ачи помилування, чи благання.
Не діждете, прокляті. Задарма.
Дарунок наш — плоскінний, ніби зашморг.
Нехай і рукавички ваші з замші —
ви всі кати. І весь ваш рай — тюрма.
Душіть, душіть. Але душіть як слід,
бо не задушите — на власний клопіт
залишите. На іспит і на допит
і на вогонь розпечених заліз.
І на прокльон. І на хрипкий прокльон.
А то — дасть Біг — на грудкувату помсту,
дасть Біг — віддячу. І прорвусь, як постріл,
бо, вчаділий, таким набухну злом,
що почорніє слово, як в стволі
чорніє куля. І хоча б востаннє,
хоча б на смертному одрі колись —
за все віддячу вам, мої кохані!

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2012

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 96338 от 30.11.2012

0 | 0 | 1404 | 19.04.2024. 11:21:22

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []