Хоть упаду – но поднимусь,
на локтях – дотянусь.
Ты, русая, родная Русь,
ты там – родная Русь!
Прожекторами утро ша-
рит. Новый день встаёт.
Застыла, съёжилась душа,
так непосилен гнёт.
И лишь падёт тяжёлый гнёт,
то чувство легкоты
тебя от мира унесёт,
и не вернёшься ты.

-256-




Оригинал

Впаду — і знову підведусь,
на ліктях — ізіпнусь.
Ти там — моя русява Русь,
ти там — русява Русь!
Прожектором світанок ша-
стає до сонця світ.
Зіскніла, склиться вже душа,
її тримає гніт.
І тільки гніт той упаде —
і вже од легкоти
на світі білому ніде
не знайдеш місця ти.