Рука мелькнула женская в окне,
поправила портьеру грациозно.
И Киев вспомнился в ночи морозной.
И профиль – твой? – чернеет на стене.
Что ж, так и есть. Любимая, нежданно
ты в памяти на миг явилась мне.
И дни и ночи, на крутой волне,
качается челнок мой бесталанно
в чужбине дальней, в безысходном сне.


-251-



Оригинал

Чиясь рука майнула у вікні
фіранку прохилила граціозно.
І пригадався Київ. Ніч морозна
і профіль твій — чорніє на стіні.
Це, може, так і є? Це ти, кохана,
і згадкою легкою по мені
майнула перебіжно. Ночі й дні
хитається мій човен безталанно
у цьому безумі, по чужині.