Дата: 21-12-2011 | 18:40:51
Ну, що ж, ти, славний мій шалтай-болтайський вірш, пошебуршив тихесенько і …стих…
Ріка поезії струмує, завмираючи.
Звичайно ж, що вона тече з протоків раю, а я сиджу на березі її із киселю.
І що мені?!
Зірвавши спіднє упірнати в глибину…
І дерти вірші з нір, як раків…
В смерть…
А після палець в рота, щоб угамувати кров, і…
І жадібно дивитися, як купа ця ворушить вусами…
В окропі…
Та намагаєтся затвердити бажання, моїй приваби до пінистого пірнання…
А світло сонячний трепече в небесі, парує в облаці, срібробородясь.
А я, дурило, захмелів і розумію - суть життя проста!
Наївсь, напивсь, лежи собі…
Ї дивись!
Ріка поезії струмує у свідомість…
Звичайно ж, що вона тече…
Тече…
Втікаючи в вуста…
..................................
Русский вариант
..................................
Ну, что ж, ты, славный мой шалтай-болтайский стих, пошебуршал тихонечко и …стих.
…Река поэзии струится, замирая…
Конечно же, она течёт в преддверье рая, а я сижу на берегу её кисельном…
И что мне?! Сняв исподнее нырять…
И драть стихи из нор, как раков?
В смерть…
А после палец в рот, чтоб крови не видать.… И жадно так глядеть, как эта куча шевелит усами в кипятке, пытаясь утвердить любови всплеск…
Вотще!
Моей любви к пенящемся заплывам…
Свет солнечный трепещет в небеси, ныряя в облаци…
Сребробородясь…
А я, дурило, захмелел и понимаю,
что жизни суть проста!
И в новь пытаюсь втиснуть рифму – господи, прости…
Хотя бы в осознание стиха…
…Река поэзии струится, замирая…
Конечно же, она течёт…
Течёт…
Втекая…
В мои остекленевшие уста…
Ицхак Скородинский, 2011
Сертификат Поэзия.ру: серия 1014 № 91006 от 21.12.2011
0 | 1 | 1791 | 09.10.2024. 07:22:02
Произведение оценили (+): []
Произведение оценили (-): []
Тема: Re: Ріка поезії струмує, завмираючи Ицхак Скородинский
Автор Наталья Дроздова
Дата: 21-12-2011 | 21:12:00
Очень, очень... ну очень! Спасибо, Ицхак.