Ріка поезії струмує, завмираючи

Ну, що ж, ти, славний мій шалтай-болтайський вірш, пошебуршив тихесенько і …стих…
Ріка поезії струмує, завмираючи.
Звичайно ж, що вона тече з протоків раю, а я сиджу на березі її із киселю.
І що мені?!
Зірвавши спіднє упірнати в глибину…
І дерти вірші з нір, як раків…
В смерть…
А після палець в рота, щоб угамувати кров, і…
І жадібно дивитися, як купа ця ворушить вусами…
В окропі…
Та намагаєтся затвердити бажання, моїй приваби до пінистого пірнання…

А світло сонячний трепече в небесі, парує в облаці, срібробородясь.

А я, дурило, захмелів і розумію - суть життя проста!
Наївсь, напивсь, лежи собі…
Ї дивись!

Ріка поезії струмує у свідомість…

Звичайно ж, що вона тече…
Тече…
Втікаючи в вуста…


..................................

Русский вариант
..................................

Ну, что ж, ты, славный мой шалтай-болтайский стих, пошебуршал тихонечко и …стих.
…Река поэзии струится, замирая…
Конечно же, она течёт в преддверье рая, а я сижу на берегу её кисельном…
И что мне?! Сняв исподнее нырять…
И драть стихи из нор, как раков?
В смерть…
А после палец в рот, чтоб крови не видать.… И жадно так глядеть, как эта куча шевелит усами в кипятке, пытаясь утвердить любови всплеск…
Вотще!
Моей любви к пенящемся заплывам…

Свет солнечный трепещет в небеси, ныряя в облаци…
Сребробородясь…

А я, дурило, захмелел и понимаю,
что жизни суть проста!

И в новь пытаюсь втиснуть рифму – господи, прости…
Хотя бы в осознание стиха…

…Река поэзии струится, замирая…
Конечно же, она течёт…
Течёт…
Втекая…
В мои остекленевшие уста…

Ицхак Скородинский, 2011

Сертификат Поэзия.ру: серия 1014 № 91006 от 21.12.2011

0 | 1 | 1800 | 22.11.2024. 02:28:27

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []