Дата: 06-11-2011 | 03:43:43
Де воно – рідне, вологе та жовте?
- Понад рікою м’якою, де зорі
Білі, червоні, у сяйві прозорі
Тихо струмлять як метелики шовку.
- Понад рікою хтось був молоденьким,
Там, у садочку, квітневому раю…
Рідна землиця довічна є ненька,
Тільки для кого – не знаю…
Палко у серці молитви гарячій
Попід гори біля Лаври й неба
Вогник палає прозородитячий,
Пісні співає, ховає від себе.
Александр Закуренко, 2011
Сертификат Поэзия.ру: серия 906 № 90202 от 06.11.2011
0 | 1 | 2206 | 25.11.2024. 00:15:45
Произведение оценили (+): []
Произведение оценили (-): []
192019, Санкт-Петербург, ул. Хрустальная, 18, офис 412
Сopyright © 2001 - 2024
Литературный портал Поэзия.ру. В сети с 2001 года.
Права на опубликованные произведения принадлежат их авторам.
В оформлении использованы портреты работы Ю.Анненкова:
Б.Пастернак, А.Ахматова, В.Ходасевич, Г.Иванов
85925
144195
831
Тема: Re: Де воно – рідне, вологе та жовте, Александр Закуренко
Автор Маргарита Мыслякова
Дата: 07-11-2011 | 22:40:02
Живу на Украине и с детства знаю украинский язык. Ваши стихи напомнили песню. Сейчас выскажу немного странное мнение: украинская поэзия вообще больше приспособлена к пению, чем русская. Только я бы поменяла здесь некоторые строчки:
Тільки для кого - не знаю, не знаю.
И "струмлять метелики" - тоже не совсем точно.Если я не права, возразите мне.
С уважением - Маргарита.