В.Стус. Схились до мушлі спогадів — і слухай

Рокочет память в раковине глухо –
склонись к ней: всё, что хочешь, донесёт
сторожкое от слышанного ухо,
и если не обманет, то спасёт
и вызволит из немоты и тиши,
из тяжких грустных мыслей. До зари
в глухом закрытом чердаке, под крышей
воркуют предрассветно сизари.
Всё возвратит, она – не прекословит,
уверенностью одарит сполна
витая ракушка, что эхо ловит
от вслушиванья долгого звучна.

-205-



Оригинал

Схились до мушлі спогадів — і слухай:
усе, чого не зволиш, донесе
насторчене од начування вухо,
що, як не ошукає, то спасе
і визволить із німоти і тиші
і від тяжкої — з кулаки — журби.
В глухому замурованім узвишші
туркочуть до світ-сонця голуби.
Поверне все — ні в чому не відмовить
і обдарує певністю сповна
блакитна мушля, та, що луни ловить
і від вслухання стала голосна.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2010

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 84449 от 22.12.2010

0 | 0 | 2926 | 18.12.2024. 16:48:44

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []