Жизнь – как весна, цветущая весь год.
Её озоном напоён смертельно,
наверно пропустил я поворот
назад, где было лиственно и хмельно…
Теперь в душе – лишь тления огни,
она легла на пашню пред зарёю,
и напитала кровью молодою
неведомого будущего дни.

-204-



Оригинал

Мов цілорічні весни — це життя.
Його озоном споєний смертельно,
я вже й не сподіваюсь вороття
туди, де ясно, сонячно і зельно
було душі, що стліла на вогні,
коли під досвіток лягла ріллею
і обагрила кровію своєю
майбутнього недовідомі дні.