Я хлеб положил воробьям на окно –
пускай поклюют утром рано.
Давно же не баловал птиц я, давно!
И тут вот заметил нежданно:
сорока-ворона клевала мой хлеб,
пугливо и косо взирала,
вещунья, – с окном зарешёченным склеп,
мне кару мою предрекала.

-188-




Оригинал

Я хліба поклав горобцям на вікно —
нехай подзьобають ізрана.
Давно ж я з птахами не бавивсь, давно!
І тут зауважив неждано:
сорока-ворона дзьобала мій хліб
і зизо в вікно позирала —
ота, що у кілька ґратованих шиб
цю кару мені віщувала.