Леся Лысенко. "Присвячую Василеві Стусу"

                                  Посвящаю Василю Стусу
Финифть, и филигрань, и зернь, и скань –
искусства ювелиров стародавних –
раскрасили февральский зимний день;
любая веточка, колючка огорожи –
горят под солнцем
выделкой изящной,
а проволока – ангельский венок,
поближе наклонись к ней и увидишь:
вся роскошь – из иголочек дюймовых,
они б вонзались глубоко, до крови,
когда бы не воспоминаньем были,
а сталью губящей и верной, словно боль.





Оригинал

                                  Присвячую Василеві Стусу
Фініфть, і філігрань, і зернь, і скань –
золотника мистецтва стародавні –
оздоблюють лютневий зимний день;
найменша гілочка, шпичак і загорожа
блищать під сонцем
досконалим твором,
а дріт колючий – янгольський вінок;
поближче нахилися і побачиш:
уся пишнота з голочок дюймових,
вони б діймали глибоко, до крови,
коли б були не спогадом минущим,
а з криці вбивчої і щирої, як біль.

2004, лютий

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2010

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 81080 от 06.07.2010

0 | 0 | 1948 | 18.12.2024. 17:27:27

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []