В.Стус. І що ж: коли немає долі

Что ж, если нет удачи в доле,
то скажем: повезет и нам!
Взыграли ветры на басоле,
дались доверчиво басам.
О сопки, вскрик окаменелый!
Столпотворенья древний знак.
Душа, оставившая тело:
на белом – черно-синий мрак.
Как дух, как чад, как одичалый
стон, затерявшийся в годах.
И это все твои причалы,
вознесшийся к вершинам страх?
Здесь воды меж семью горбами
несутся к цели потайной.
Но горизонт зря грезит нами,
и манит зря поток шальной.


Оригинал

І що ж: коли немає долі,
то мовимо: ще буде нам!
Вітри заграли на басолі,
довірливо дались басам.
О сопки, зойки скам’янілі!
Біблейський знак стовпотворінь.
І як душа в одлеглім тілі —
на білому просиня тінь.
Мов дух, мов чад, мов крик скричалий,
мов стогін, вистиглий в роках.
І це усі твої причали,
піднесений в узгір’я жах?
Отут, між сімома горбами,
вода струмує потайна.
А обрій марно марить нами,
і манить хвиля навісна.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2008

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 65529 от 31.10.2008

0 | 0 | 2140 | 18.12.2024. 16:44:35

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []