ВОСПОМИНАНИЕ

    Край золотого бережка
           волна омыла,
     солено-горькая щека
            моя щемила.
Теплом, как шелком, обдало
      мой взор колючий,
 под вечер солнце отошло
         вдали за кручи.
  А запад все звенел тогда,
          но подсказала
меж зорь улыбчивых звезда,
        что ночь настала.



Оригинал


             СПОГАД

  Край золотого бережка
        вода струмила,
     щока, солона і гірка,
          мені щемила.
 Єдвабом теплим обдало
        мій зір колючий,
   вечірнє сонце відійшло
         за дальні кручі.
 І захід дзвоном калатав,
          і звістувала
зоря між радісних заграв,
       що ніч настала.