В.Стус. На схід…

Восток, восток, восток горит,
чужой встаёт рассвет!
Больное сердце, как болид,
в ночах теряет след.
Теперь провидь в бреду, во сне:
что Украина – там
горит в антоновом огне,
упрёком всем мирам.
Ты к ней идёшь, хоть – на восток,
за край, где мир иной.
И горизонт – как ободок
на горькой чаше той.
Ты – к Ней, хоть от неё идёшь,
узка дорога тут –
та, на которой ты падёшь,
друзья твои падут.




Оригинал

На схід, на схід, на схід, на схід,
на схід, на схід, на схід!
Зболіле серце, як болід,
в ночах лишає слід.
Тепер провидь у маячні:
десь Україна – там,
уся – в антоновім огні,
на докір всім світам.
До неї ти від неї йдеш,
в горбаті засвіти.
Цей обрій – наче чорний креш
гіркої-гіркоти.
До Неї ти від неї йдеш,
страсна до Неї путь –
та, на котрій і сам падеш,
и друзі – теж падуть.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2008

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 61241 от 27.04.2008

0 | 0 | 2967 | 18.12.2024. 16:46:10

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []