Зимовий етюд

Мерехтіли зорі милі,
пташенятами летіли,
вже й не пір’ячком сліди –
відлітали назавжди.

Чи то постілі холодні,
а чи небо, як безодня – .
зблиску жодного в золі
не помітиш на землі

Чорним вітром, таїною,
кришталевою труною –
крига ошатна, німа, .
і слідів на ній нема.

Це видовище – останнє
королевичу вітання !
А пробудження зі сну
не наврочило б весну…




Оригинал:http://poezia.ru/article.php?sid=13444