Приложение апофатическое

Зима – книга, принадлежащая безмолвному
пространству,
которое ныне и присно – само себе дом.
Над пропастью его
очага разворачиваются тайные мистерии:
ручной и казненный огонь
из тела изгоняет ужас перед бескрайностью
пустоты.

Искусство вечеров и ночи,
искусство темноты – штукарство
мгновенных вспышек, узнаваний:
нелышно музыка звучит
сквозь кожу пальцев-богомольцев.

Вот вновь и вновь
Твое крыло незримое, Paloma*,
касается тихонько сердца
и превращает его в УХО -
вход в неведомую тьму
непостижимых лабиринтов.

Огонь, отчаяние –
незрячие мои поводыри

Палома – голубка (исп)



ІСИХІЯ

Додаток Апофатичний

Зима – это книга, принадлежащая безмовному
Простору, что нене и присно – у себя дома

Зима – то книга, належна безмовному
простору, книга, що преч і вшистко
є в себе вдома... Над урвищем її
припічка розгортаються таємні дійства:
приручений і страчений вогонь
із тіла виганяє жах перед безмежжям
порожнечі
мистецтво вечорів і ночі
мистецтво темряви – штукарство,
миттєвих спалахів
і впізнавань: нечутна музика звучить
крізь пучки пальців-богомільців
ось ще і ще
Твоє крило невидиме, Paloma*,
торкається легенько серця
І перетворює його на ВУХО
на вхід у потаємно-темні
лабіринти

вогонь і відчай
мої сліпі поводирі


Палома – голубка (ісп)